Форум поклюнников группы Fleur

Flёur (з французької) – квітка, цвіт, цвітіння, розквіт, блиск, відбірна частина, найкраще…
Російською: “Флёр” (от нем. Flor) - 1) тонкая прозрачная ткань; 2) полупрозрачный покров, пелена, которая мешает ясно видеть что-либо; 3) покров таинственности, окутывающий что-либо.

21 листопада 2006 року Луцьк вперше відвідала одеська група «Фльор», відома поки що лише в певних колах музичних прихильників. Про те, як це відбувалося, трохи згодом, а поки маленький екскурс в історію…

В 2000 році в Одесі з’явилась цікава група під назвою «Flёur». Як розказують легенди, зустрілися якось Ольга Пулатова і Олена Войнаровська (Елена Войнаровская)… Не важливо як зустрілися, але послухавши вірші і музику одна одної, вирішили спробувати пограти разом. Фортепіано і гітара – непогане поєднання. Згодом з’являється ще флейтистка Юлія Земляна (Юлия Земляная) і в такому складі роблять вони свій перший виступ. А потім з’являються віолончель, скрипка, контрабас, синтезатор, ударні, бас… Одні люди приходять, інші відходять, але музика залишається. Музика, яку важко з чимось порівняти не лише в Україні, а й в Росії чи будь-де в іншому місці. Російськомовна група, яка випадає з будь-яких класифікацій щодо жанру, в якому вони грають, як не намагаються їх кудись впхнути критики та прихильники. То хочуть зробити їх «неокласиками», то відносять до напрямку готичної сцени. А їм якось все рівно, куди їх відносять, грають те, що їм подобається і кількість їхніх прихильників постійно зростає. Мабуть, багато людей «доганяють» ту сумну меланхолію і багатьом знайомий «депресняк», який інколи (а в декого і частенько) заходить в гості.
Але повернемося до Луцька…
21 листопада в Драмтеатрі відбувалося шоу під назвою «Студент Року». Як на мене, банальна показуха в кращих традиціях радянських часів, з елементами «Пєсні года». Коротше страшенно нудне дійство, яке на варте було б нашої уваги, якби не… Звичайно, якби не «Фльор».
Група, яка збирає повні зали в Києві, Харкові, Москві, Пітері, не кажучи вже про рідну їм Одесу. І люди платять непогані гроші за те, щоб туди потрапити… В Луцьку ж «Фльор» можна було побачити і почути абсолютно безкоштовно. Хоча вхід на «Студент Року» був по запрошеннях, на сам виступ групи можна було пройти «на халяву»! На жаль, про це мало хто знав…
Виступ розпочався, коли добра половина залу вже розбіглась по домівках, чи можливо, інших культурних закладах – відмічати престижні нагороди . «Фльор» приїхали до нас по дорозі з Пітера, де, за їхніми словами, трохи прихворіли, тому не виблискували голлівудськими посмішками і оптимізмом. Ще частина публіки втекла, послухавши кілька перших пісень і злякавшись нападу депресняка (мабуть побігли додому вмикати «Наше радіо», щоб позбавитися культурного шоку, послухати якийсь умц-умц-умц, типу «Гуляночки»). Варто сказати, що свою «лепту» внесла і робота звукорежисера. Або його там взагалі не було, або він звик вмикати чисто фанерний звук, або отримав приз «Студент-звукар-2006» і відмічав цю подію, або просто фанат гудіння низьких частот, коротше – варіантів багато, але інколи виникала думка, що варто було б грати концерт лише в акустиці, благо, приміщення Драмтеатру це ніби дозволяє.
Пару перших пісень групі прийшлося трохи підстроюватися під особливості поліського звуку. Тому залишалося якесь неоднозначне враження: ніби класна музика, але чогось не вистачає, щоб зануритися в цей кайф з головою. Але згодом клас дав про себе знати і якісь там звукові глюки здавалися лише нюансами.
Дивовижна, сумна музика, така собі «чиста печаль», щира і безпосередня. Так, меланхолійна, невесела, але з якимось внутрішнім драйвом в деяких піснях, який складно описувати словами. Чисті почуття, думки, ніби песимістичні, але з невловимим світлом в кінці тунелю. Дійсно поезія, а не просто тексти, дійсно музика, а не якийсь штучний набір звуків. Музика не для всіх, чи можливо музика для вибраних? Так би мовити, для посвячених. Справжні емоції, справжня печаль, справжні почуття. Слухаючи яку, розумієш, що саме в цей час і в цьому місці веселощі є недоречними, бо ці емоції мають звучати саме так. І саме ці інструменти їх можуть передати, і саме ці голоси… Зрештою, коли ще в Луцьку можна буде почути одночасно флейту, скрипку, віолончель, гітару? Ще б фортепіано, а не клавішні, але то вже побажання деяких особливо нахабних меломанів 
Десь всередині концерту Ольга Пулатова помахала рукою комусь зверху, як виявилося – людям на балконі, які сиділи з запаленими свічками. Це були вони, саме ті, хто прийшов лише на «Фльор», яким глибоко наплювати на дійство, в межах якого відбувався їх виступ. Вогонь свічок, такий же світлий і щирий, як і музика… Ех, поближче б ці свічки до сцени, та потісніше б коло слухачів – це б додало камерності в атмосферу концерту, а то люди були розкидані по просторах драмтеатру…
Не хочеться розповідати про пісні, які звучали. Хто чув, тому не треба пояснювати, хто не чув – теж ніякого смислу… Прикро, що багато народу «не догнало». Відгуки, почуті (чи підслухані) після концерту трохи зіпсували загальне враження. Мабуть, просто це не була цільова аудиторія. І чомусь сумніваюся, що в «Фльор» лишилося фантастичне враження про Луцьк.
Наостанок, хочеться подякувати людям (чи людині), які запросили «Фльор» в Луцьк, мабуть, більше для себе, ніж для тих, хто прийшов на банальний конкурс. Зрештою, як ще заманити таку групу в наше місто, не маючи грошей? Маю надію, що колись вони знову приїдуть в наше місто, але цього разу вже виступати лише для своєї аудиторії, для тих, хто прийшов Слухати. Нехай ця аудиторія буде меншою, але згуртованою, з палаючими очима, як деякі з глядачок, що слухали виступ «Фльор» цього разу, тихенько підспівуючи майже кожну пісню…

http://lutsk.dzyga.biz/2006/11/25/flyour/