Отправлено: 25.01.08 12:15. Заголовок: Капец или к вопросу о понимании данного понятия

Улыбнитесь!

шеметова прокинулась з твердим переконанням, що зара прийде капець.
але вона помилялась. капець уже сидів на балконі, сумовити визираючи в вікно.
довелось закривати балкон, витягши капець на руках в кімнату. він був невеличким і волохатим, з круглими темно-зеленими очима. в цих очах виринав всесвітньо-глобальний сум, а скрючені пальці свідчили про невимовні страждання. шеметова глянула на свої пальці, а потім вирішила, шо невимовних страждань на двох забагато і розслабилась
-і шо? - спитала вона.
Скрытый текст

капець соромязливо втупився у пілогу. шеметова мимоволі почухала його за вухом чи за тим місцем, де мало б бути вухою. втім, вона ще була без лінз і могла промахнутись. капець вічливо потерпів секунди зо три, а тоді попросив чаю. всадивши його біля тарілки з кавалочком ковбаски (як від серця відірвала) шеметова пішла чистить зуби і надіятись на скромність гостя, шо не чіпатиме найдорожче її серцю - ковбасу та чоловіка. чоловік, коли прокинеться раніше потрібного терміну ще гірше за капець. капець ковбасу зїв, тихенько сидячи на кухні. -ковбаси нима! капець! - зітхнула шеметова, на що капець гордовито випростався, - ну і шо ти мож робити? - могу відганять триндець, пиздець і повну жопу, - скрізь зуби процідив капець, випльовуючи залишки ковбаси. - це ти на шо натякаєш? - вона спробувала оглянути власні сідниці і червоних трусах зі слониками. - я ж капець! - раптом заволав капець. капець довелось посадити у сумочку і тягнути з собою на роботу, бо коханий ще спав і волання створіннячка могли розбудити таку соню. По дорозі в метро капець мовчав. але під шум вагонів виборсався з сумки і виліз на плече. у капеця є свої переваги - є з ким побалакати в метро. - а ти нічо так, симпатичний навіть, - зазначила шеметова, вкотре не звертаючи уваги на те, шо на неї вирячаються люди. - я можу бути ше страшнішим! - похвалився капець. - охоче вірю. і заздрю. мені б так, щоб на роботі не чіпали, - замріялась шеметова. капець почухав її за вухом. -слухай, - вигукнула шеметова, - то ти тепер в мене житимеш? - угу! - з готовністю вигукнув капець. - прікрасно... а ти чутки і плітки любиш? капець чомусь розридався. "когось він мені нагадує", - подумала шеметова, але вирішила не займатись аналізом ситуації і дала капецю жуйку. вийшовши з метро, капець знову посумнішав. зліз з плеча і дріботів поряд, плутаючись під ногами. шеметова терпіла, то ж вам капець, а не аби що. потім різко зупинився. - нє, я так не магу... ти підняла мені самооцінку. правда хтіла отруїти сировяленою ковбасою, але я не злопамятний. - самооцінка - єт харашо, - кивнула шеметова, присідаючи біля нього, - а ковбаса - да, то я не навмисне. я більше не буду. та й не смачна вона, - шеметова таки підступна тварюка, мушу вам сказати, да. - тепер я почуваюсь геть поганим! - гордо заявив капець. - ииии.. так то добре? чи нє? - зранку шеметова гальмує, незважаючи на всю підступність - у нас різні поняття про самооцінку, я тобі пояснювати не буду. але те, що ти зробила мене поганим - це знач, що я хароший. - га? - продовжувала гальмувати вона. - піду я від тебе. винятково для твого добра. - ну а якщо триндець і решта підвалять??? - злякалась шеметова, - може ні нада? - нє, вони з тобою не виживуть, - заявив капець, - піду я... - і поліз в кучугуру брудного снігу. - ти той-во... пріхаді, еслі шо... - шеметова уже готова була розридатись. капець на прощання глянув на неї з-під лоба і заявив, махаючи скрюченою кінцівкою: - шеметова, ти - дура! вона розцвіла і задоволена попхалась на роботу. якщо ви побачите капець, не переживайте. він може виявитись дуже поганим, що само по собі харашо, бо в капеців інша структура позитивності і негативності. і не годуйте його ковбасою, а шліть її шеметовій. і все у вас буде гаразд!!!

http://valcury.livejournal.com/176416.html?style=mine